#наступ_музичний сьогодні знайомиться та знайомить вас з новою платівкою Сергія Жадана та гурту "Собаки в Космосі" з простою назвою "Пси".
#жаданісобаки
Як завжди сильне інтро, яке розкачує всіх "лузерів та невдах", і вже з перших слів зрозуміло, що альбом буде скоріше продовженням протестно-соціального "Бийся за неї". Жадан чим далі, тим більше, з хірургічною точністю відділяє себе поетичного і прозаїчного від себе рокового.
Ска на повну котушку - наступний трек "Мамона" це підтверджує. Звертання до мас, про яких як про цільову аудиторію, забула "висока культура", і, як наслідок вони опинилися під впливом шлакової псевдокультури - блатняка, книжок Донцової, тощо. Жадан своєю зрозумілою і дещо примітивною (в хорошому значенні цього слова) музикою, та закличними текстами, які можна повністю розібрати на лозунги, запускає свій вплив трохи глибше, ніж шар суспільства, знайомий з сучукрлітом, люди з якого знали його як поета і письменника до того, як він почав грати ска.
Наступна пісня, "10 праведників" - це ідея, яка в Наступі та в багатьох інших спільнотах звучала вже неодноразово - місцями простіше все спалити, щоб почати заново, ніж виправляти те, що є. І автора спалити разом з усіма. Це одна з пісень, яка була представлена до створення альбому.
Наступна пісня, під назвою "Єрусалим", піднімає по-новому тему "хрестового походу". Пісня прекрасно піднімає тему того, що відбувається в головах людей, яким впарили ідею і підкріпили це обіцянками захмарних ніштяків. Тут не потрібно аналізувати, досить процитувати строфу:
"...Такої країни ніколи не було, її кордони - випалене тло,
зірки над нею - набори пружин, патріотизм - це вміння різати чужих
Веди нас, наша пропагандо, веди, пояснимо їм, що ми були тут завжди
Змиємо кров у священній ріці, все інше відмолять капелани й панотці..."
Когось нагадує, правда?:) Особливо після крику "Єрусалим наш, нам потрібен реванш!".
Трек "Ребе" - це, напевно перший трек альбому, який перекликується із ранніми роботами Жадана, де піднімалася тема меншин, зокрема євреїв (той же трек "камон, мен"). Щоправда, цей трек не містить гумористичного обігрування єврейськості, а є ностальгійним, а смішки супроводжуються доволі таки меланхолійним настроєм.
"Листопад", в продовження до "Ребе" - це все-таки повністю "вірш на музику", саме вірш, а не прості куплети. І це те, в чому Жадан був сильним, починаючи із "Ефіопії", і досяг піку на "Вогнепальних та ножових" - інтимна лірика з прекрасним образом жінки, яку він завжди вмів змальовувати майстерно та прекрасно, будуючи образ в голові читача (слухача) без зайвих описових слів, керуючись на свідомість кожного читача зокрема, що малювала "саме ту". А олдове соло на клавішних а-ля "іоніка" просто таки не дозволяє назвати альбом чисто ска-панковим. Відчувається щось відмінне від простих форм ска.
"Пси". Заглавна пісня альбому. Повернення до теми соціального протесту та достукування до людей, про яких Жадан пише у своїх романах та яких старається виправдати та з якими старається встановити для нас міст порозуміння - люди, що втратили ціль в житті, або зробили ці цілі приземленими до неможливості. Люди які живуть заради того, щоб жити. Люди, які не хочуть розбиратися у перипетіях верхніх шарів політики і не хочуть вдавати що розбираються (на відміну від багатьох "експертів", які ще й впарюють іншим, як їм жити). Чудова композиція, що додасться до ряду композицій "Бюджет", "Зброя пролетаріату", "Країна".
Наступна пісня - "Нова поліція". "Нова поліція, старі закони, готуй боєздатність своєї оборони" - слова, які максимально пояснює мотив пісні. Рано розслаблятися, є ще з ким боротися навіть у власному домі, і тим більше, не можна бути байдужим. Сильна, коротка та потужна композиція.
"Рок-музикант" - ще одна пісня, що була "засвічена" ще перед виходом альбомом. І знаєте що? Жадан, який рок-музикою займається може з десяток років, написав і виконав пісню про суть рок-музики краще, ніж обригани, які вдають, що займаються рок-музикою десятиліттями. Це відрив, потужність, драйв і кач. Жадан вже давно довів, що він може робити з собаками матеріал для того, щоб слемитися, відриватися і горланити, а ця пісня - просто еталон і ще одне підтвердження цьому.
Остання пісня, "Заїбали". Ми вже обговорювали цю пісню в Освітньому і в основному зійшлися на тому, що матюки і драйв - це культура, а Жадан кращий і елегантніший, ніж Шнуров навіть у піснях, тематику яких, здавалося б, Шнур облюбував всерйоз і надовго. Тут слово "Заїбали" звучить не просто як матюк, це крик душі, саме те, для чого мат задумувався спочатку - для вираження емоції, а не для паразитування у мовленні замість розділових значень та пауз.
Якщо підсумувати, то альбом вийшов дуже подібним по структурі до "Бийся за неї". Разом з тим, цей альбом, мені здався набагато "швидшим", більш темповим, драйвовішим. Можливо, "Бийся за неї" просто трохи здивував мене після "Спортивного клубу армії" та "Зброї пролетаріату" спрощенням мотивів і зміщенням акценту з лірики на драйв виконання, однак "Пси" заїхали і розкачали мене з другого прослуховування, а це дуже швидко. Чудова робота від чудового колективу. Дуже надіюся, що даний альбом дасть можливість вкоренитися сильній відривній і підривній пісні в українському суспільстві, щоб агресія та озлобленість на сіру буденність випліскувалися саме в слемі під час концерту, а не повільно розсмоктувалися в процесі випромінювання вселенської печалі і серйозності нашими обличчями під час буденних справ.
Один трек не вліз в пост через обмеження кількості вкладень, тому ось посилання на повний альбом: https://soundcloud.com/zhadansobaki/sets/psy
